Західна преса про війну в Україні: страхи Європи, пошана «Азову», підсліпувата американська розвідка та історичний привид шизофашизму

Як закордонна журналістика бачить перебіг протистояння з путінською навалою.

Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. 

Eliot A. Cohen – професор Університету Джона Хопкінса, ексрадник Держдепартаменту США (2007–2009), автор книги «Велика палиця: Межі м’якої сили та військового примусу», 24.05.2022

Нинішній момент вимагає від нас встати на бік влади та народу України, озброїти їх до зубів і тиснути – аж доки російські загарбники не зазнають поразки. З геополітичної точки зору ця війна має неабияке значення.

Якщо путіну вдасться отримати перемогу, на нас чекатиме розкол Європи. Китай також скористається нагодою завоювати Тайвань та встановити гегемонію в Східній Азії. І це змусить країни всього світу прагнути до володіння ядерною зброєю, адже вони зрозуміють, що насправді є самотніми.

Україна є жертвою невиправданої та неспровокованої агресії. Поведінка росіян – депортації, різанина та катування досягли рівня, який доводилося спостерігати хиба що в роки Другої світової війни. І це найістотніше випробування, з яким західні демократії зіткнулися після Мюнхена в 1938 році.

Вінстон Черчилль сказав у 1940 році, що Велика Британія готова воювати «за потреби роками, навіть наодинці». Так само говорив Авраам Лінкольн у 1860 році. Вони зрозуміли, що є час для переговорів, а є час для боротьби. Черчилль не став би вести перемовини з Гітлером у 1940 році, а Лінкольн – із Джефферсоном Девісом, поза прийняття від нього капітуляції.

Із наданням озброєння, матеріально-технічним забезпеченням, навчанням, постачанням розвідданих українці, які борються за свою батьківщину, поза сумніву, переможуть росію.

Ті, хто заперечує цю можливість, повинні пояснити, чому Ізраїль міг перемогти арабські армії, що вдерлися 1948 року, або чому в’єтнамські комуністи могли перемогти спочатку Францію, а потім Сполучені Штати.

У найближчі місяці росія відчує наслідки втечі за кордон сотень тисяч найосвіченіших і найпродуктивніших громадян, ізоляцію від західних технологій і поступового скорочення валютних доходів з продажу нафти.

Настав час для розумної політики. Ліберальні демократії мають підтримувати країну, яка бореться за всіх, хто поділяє її цінності. Якщо Захід це зробить, то допоможе принести перемогу, яка є важливою для його власної безпеки, а не лише для суверенітету України.

Josh Rogin – політичний аналітик CNN, автор книги «Хаос під раєм: Трамп, Сі Цзіньпін та битва за ХХІ століття», 18.05.2022

Сполучені Штати заявляють, що Україна може перемогти у війні, і збільшують свою військову допомогу, хоча й із запізненням. Але розвідувальна спільнота США отримує слушні зауваження.

Так, республіканці в Конгресі звинувачують адміністрацію Байдена та демократів у тому, що вони не надали Україні кращої зброї у більшій кількості ще до нападу та в перші тижні війни.

Тоді чиновники заявляли, що Україна не зможе перемогти росію, тому США запропонували президенту України Зеленському евакуацію замість боєприпасів. Отже, США недооцінили здатність та рішучість українців захищатися.

У відповідь на це директор національної розвідки Авріл Хейнс запевнила, що Національна рада з розвідки вже «розглядає різні методології», як краще оцінити комплексні можливості збройних сил інших країн. Але їй заперечив начальник Управління оборонної розвідки генерал-лейтенант Скотт Бер’єр, мовляв, це не те, що перебуває в компетенції його відомства.

Кінг також заявив, що США недооцінили лідерський потенціал Зеленського, і запропонував аналітикам розвідки використовувати ширше коло джерел та засобів, щоб покращити свою експертизу.

Зокрема, сенатор провів паралель із неспроможністю розвідувального співтовариства передбачити швидке падіння афганського уряду в серпні минулого року. «У цій справі мене вразило те, що в обох випадках менш ніж за 12 місяців ми мали розвіддані, які виявилися хибними. І це мало невідворотні політичні наслідки», – сказав Кінг.

«Ми дійшли висновку, що з 2014 року в українській армії не було досягнуто значного прогресу», – зазначила Маргарита Конаєва, старший науковий співробітник The Atlantic Council.

Кінг вимагає від розвідувальної спільноти виявити свої помилки та усунути слабкі сторони. «Ми недостатньо критично поставилися до заяв росії щодо власних військових можливостей. І, мабуть, найголовніше – ми не довіряли українцям, коли вони наполягали, що можуть перемогти», – підсумував він.

Редакційна колонка, 18.05.2022

«Ще одна така перемога, і ми залишимося без армії», – нібито сказав грецький правитель Пірр після того, як його армія втратила тисячі солдатів, розгромивши римлян при Аускулі 279 року до н. е. Подібні слова цілком можуть стосуватися завоювання росією Маріуполя.

Проте москва заплатила надзвичайно високу ціну, всупереч усім довоєнним очікуванням. Звісно, ​​найгірше пережили мирні жителі нині зруйнованого міста, десятки тисяч яких загинули під час невибіркових російських бомбардувань. Втрати росіян у бойових діях хоч і не були визначені, однак, ймовірно, теж виявилися надвисокими.

У росії вже вимагають їх покарання замість того, щоб обміняти на російських військовополонених, як було запропоновано президентом Зеленським. Є повідомлення, що деяким із них можуть висунути звинувачення у військових злочинах.

Сполучені Штати та їхні партнери повинні залишатися пильними щодо долі цих бійців тепер, коли вони по суті є бранцями путіна. Він повинен нести відповідальність за обіцянку гідного поводження з ними.

Урок Маріуполя полягає в тому, що російський президент врешті-решт погодився на евакуацію як цивільних, так і військових із заводу «Азовсталь». Але зробив це лише тому, що збройний опір українського гарнізону не залишав йому іншого виходу.

Max Boot – автор книги: «Неподоланий шлях: Едвард Ленсдейл і американська трагедія у В’єтнамі», 23.05.2022

Минуло понад місяця відтоді, як російський диктатор путін, не спромігшись захопити Київ, розпочав наступ на сході України, щоб отримати бодай проблиск перемоги у своїй загарбницькій війні.

Зараз російський наступ зосереджений на Сєверодонецьку, одному з останніх українських опорних пунктів у Луганській області, який росіяни намагаються перетворити на новий Маріуполь.

Одною з найбільш вражаючих невдач росії є спроба переправи через річку Сіверський Донець, де було втрачено приблизно 485 солдатів і 80 одиниць техніки.

Кремль настільки обмежений у кадрах, що знімає вікові обмеження для новобранців. Здається, російський наступ захлинається, а великий український контрнаступ ще попереду.

Генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі, прогнозує, що російська армія розвалиться до кінця літа, а Україна поверне всі території, які вона втратила з моменту вторгнення 24 лютого. Хоча цей сценарій може бути надто оптимістичним, він більш імовірний, ніж будь-яка перемога росії.

Але замість того, щоб відзначити прогрес українців, багато хто на Заході реагує на це з острахом. Так, президент Франції Еманюель Макрон застерігає, мовляв, росію не можна принижувати. Італія поширює свій власний мирний план із чотирьох пунктів. Редакція New York Times заявляє, що «вирішальна військова перемога України не є реалістичною метою», і радить президенту Володимиру Зеленському відмовитися від територій заради миру.

Timothy Snyder – професор Єльського університету, автор книг «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» та «Про тиранію: 20 уроків ХХ століття», 19.05.2022

Фашизм ніколи не був переможений як ідея, як культ ірраціональності та насильства. Первинно європейців спокушала потуга нацистської Німеччини. Лише на полях Другої світової війни фашизм зазнав поразки. Тепер він повернувся. І країною, яка веде фашистську війну на знищення, є росія. Якщо вона переможе, фашисти по всьому світу піднімуть голови.

Ми помиляємося, обмежуючи наші страхи перед фашизмом певним образом Гітлера та Голокосту. Фашизм був італійським за походженням, популярним у Румунії, мав прихильників у всій Європі та США. У всіх його різновидах йшлося про торжество волі над розумом.

Завоювання України було головною метою Гітлера в 1941 році. Він уявляв, що це буде легко, тому що Радянський Союз, на його думку, був штучним утворенням, а українці – колоніальним народом.

Схожість із війною путіна вражає. Кремль визначає Україну як штучну державу з несправжнім президентом. Сьогодні саме рф відмовляє світові в українській їжі, загрожуючи голодом на глобальному рівні.

Багато хто вагається, чи визначати сьогоднішню росію фашистською країною, оскільки за допомогою американських, британських та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників. Проте його опозиція фашизму була непослідовною.

Гнучкість Сталіна щодо фашизму є ключем до розуміння сьогоднішньої росії. За Сталіна фашизм спочатку був байдужим, потім був поганим, потім усе було добре, доки Гітлер не зрадив Сталіна.

Це була шухлядка, в яку можна було покласти що завгодно. На показових процесах в СРСР політичних дисидентів називали фашистами. Під час холодної війни американці та британці стали фашистами. І «антифашизм» не завадив Сталіну ототожнити Ізраїль з нацистською Німеччиною.

У росії ХХІ століття «антифашизм» просто став правом російського лідера визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, надавали слово у ЗМІ. Сам путін наслідував ідеологію міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна.

Для президента рф «фашист» чи «нацист» – це просто той, хто протистоїть йому чи його плану знищення України. Українці – «нацисти», бо не визнають, що вони «теж росіяни», і чинять опір.

Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очисний акт насильства, братські могили навколо українських міст – це все дуже зрозуміло. Війна проти України – це повернення не лише  до традиційного фашистського поля битви, а й до традиційної фашистської мови та практики. Існування України – для них це міжнародна змова. Війна – це відповідь.

Мова ворожнечі, спрямована проти українців, полегшує їх вбивство, як ми бачимо в Бучі, Маріуполі та в усіх частинах України, які були під російською окупацією. Братські могили – це не якийсь нещасний випадок війни, а очікуваний наслідок фашистської практики війни на руйнування.

Фашисти, які називають інших людей «фашистами», – це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ ірраціоналізму. Мова ворожнечі перевертає реальність, а пропаганда є торжеством волі над думкою.

Фашизм – це не дискусійна позиція, а культ волі, що випливає з вигадки. Йдеться про міфологізацію людей, які нібито «зцілюють світ» насильством, і вона буде підтримуватися пропагандою до останнього.

Фашистського лідера потрібно перемогти. Тільки тоді міфи зруйнуються. Якщо росія переможе в Україні, це буде не просто знищенням демократії силою. Це буде деморалізацією для демократій у всьому світі.

Якби Україна не чинила опір, це було б трагедією для демократій усього світу. Якщо Україна не переможе, на нас очікує десятиліття темряви.

mind.ua