КОЛИ ВЛІГСЯ ПОПІЛ: Хіросіма та Нагасакі

У першу чергу бомбардування залежало від погоди — пілот атомного бомбардувальника повинен був бачити свою ціль. Перед бомбардуванням 6 серпня над Хіросімою, Нагасакі і Кокурою пролетіли літаки-розвідники. Безхмарне небо було лише над Хіросімою.

Під час другого ядерного бомбардування основною ціллю було місто Кокура, а Нагасакі – запасною. Спочатку бомбардування було заплановане на 11 серпня, але оскільки на цей час прогнозувалася хмарна погода, його перенесли на два дні раніше.

Ще до вильоту на атомному бомбардувальнику виявили неполадку з паливним насосом в одному із запасних баків з пальним, але бомбардування вирішили через це не відкладати.Літаки-розвідники доповіли, що, незважаючи на хмарність над Кокурою і Нагасакі, бомбометання все-таки можливе.

Літак з атомною бомбою попрямував до Кокури, але поки він долетів до міста, хмари згустилися. Після трьох невдалих заходів літак вирушив у Нагасакі. Тут теж було хмарно, але потім бомбардир-навідник помітив щілину у хмарах і було вирішено скинути бомбу, орієнтуючись на неї.

У підсумку бомба вибухнула майже посередині між двома основними цілями у Нагасакі, сталеливарними і гарматними виробництвами Міцубісі на півдні і торпедним заводом Міцубісі – Уракамі на півночі, і завдала меншої шкоди, ніж у Хіросімі, хоча і була потужнішою.

Через 16 годин після вибуху президент США Гаррі Трумен оголосив про застосування нової зброї його військо-повітряними силами: «Бомба мала потужність понад 20 000 тонн в тротиловому еквіваленті. … Це атомна бомба. Це використання основної сили всесвіту. Силу, з якої черпає свою міць сонце, було випущено проти тих, хто приніс війну на Далекий Схід».

9 серпня ВПС США здійснили повторне атомне бомбардування, яким знищило порт Нагасакі. Загинули 74 тис. японців. Через дві години після цього генерал Дуглас Макартур, головнокомандувач американських військ на Далекому Сході, випустив прес-реліз, у якому йшлося: «Руйнування, завдані атомною бомбою, були непотрібною трагедією, якої можна було уникнути».

Через п’ять днів імператор Хірохіто оголосив про капітуляцію Японії.

Генштаб США мав альтернативний план приборкання ворога на його території. Згідно з ним остаточний розгром супротивника передбачався на основних японських островах у листопаді 1947 року. Враховуючи попередні бої з підданими Хірохіто та їхню завзятість, втрати американців виносилися щонайменше у 300 тис. тільки вбитими. Військове міністерство США вже виготовило півмільйона медалей Пурпурове серце, які традиційно вручають родичам загиблих і пораненим на війні.

Ці можливі жертви стали в подальшому головним аргументом необхідності атомних бомбардувань. Через кілька днів після вибухів дослідження громадської думки, проведене інститутом Геллопа, показало, що 85% американців схвалюють атаки. А за повторним опитуванням вже після війни, майже кожен четвертий громадянин США хотів, щоб таких бомб на Японію, до її капітуляції, було скинуто якомога більше.

Перші кілька тижнів офіційний Вашингтон приховував справжні масштаби катастрофи японських міст. Наприкінці серпня інформаційна агенція United Press повідомляла, що жертви нальотів отримали травми, які можна було б очікувати від звичайного бомбардування. А газета The New York Times у редакційній колонці зазначила: «Вчені Сполучених Штатів запевняють, що атомна бомба не матиме будь-яких тривалих наслідків в зруйнованій зоні».

Однак тільки після першого вибуху з уцілілих жителів Хіросіми 50 тис. осіб невдовзі померли від променевої хвороби.На початку вересня зруйновані японські міста відвідали американські журналісти. Вважається, що першим з них був штатний автор журналу Life Бернард Гоффман (на фото). Коли справжні наслідки бомбардувань вже не можна було приховати, керівник проєкту Мангеттен назвав радіаційне забруднення «доволі приємним способом померти».

Вже ці слова генерала Гревза The New York Times у торішньому матеріалі до роковин трагедії цитувала з гіркою іронією.