У переддень Великодня Юрій Глодан утратив усе: дружину Валерію, тримісячну донечку Кіру, тещу Людмилу і дім. Він вийшов у магазин, коли в його будинок прилетіла ракета…
Втрачати дитину для батьків — це найстрашніше, що може бути. Та від початку повномасштабного вторгнення в Україну діти, на жаль, продовжують страждати та помирати.
Напередодні Великодня в Одесі одна ракета забрала життя цілих трьох поколінь родини Юрія Глодана — тещі, дружини й доньки, зруйнувавши багатоповерховий будинок.
Окрім цієї родини було вбито ще п’ятьох людей.
Подію прокоментував Володимир Зеленський у своєму відеозверненні, зауваживши, що вбивати дітей, схоже, нова національна ідея росії, і він не розуміє, чим ця дівчинка комусь загрожувала.
Чоловік поїхав на закупи в магазин, адже наближався Великдень. Але не встиг він скупитися, як в Одесі пролунали вибухи.
Він одразу поїхав додому, проте замість своєї квартири побачив палаючі уламки від ракети.
Коли дістався до квартири, знайшов тіла дружини та її матері. А тіло доньки знайшли рятувальники.
Пам’ять — це все, що лишилося у чоловіка.
Подружжя було разом дев’ять років. У своїй розповіді Юрій Глодан захоплюється оптимізмом дружини, здатністю комунікувати з людьми та вмінням писати.
” Іншої такої людини мені просто не знайти, вона тільки раз може бути подарована Богом. “
Юрій захоплювався, якою мамою була його дружина, називаючи її оптимісткою, яка завжди знайде з чого посміятися.
“Вона була дуже добра, вона любила сміятися і знаходила радість у простих речах, вона була щасливою.”
Зокрема, у своєму дописі, присвяченому першому місяцю життя доньки Кіри, жінка сказала, що вийшла на новий рівень щастя.
“Это были лучшие 40 недель. Уже месяц нашей девочке ❤️ Папа подарил первые цветы. Это новый уровень счастья”
Лише три місяці тому вони з дружиною вперше стали батьками, а вже сьогодні чоловік забирає вцілілі від уламків фотоальбоми, рукописні листи та колекцію пакетиків з цукром, яку збирала дружина.
Юрій Глодан був присутній на пологах, плакав від щастя, що в нього народилася донечка. Зараз йому важко усвідомити, що її життя обірвалося.
“Все, що там знаходиться, буде викинуте як сміття, а для мене це дуже важливо, для нашої родини, для наших спільних друзів “
Чоловік віддав журналістам вцілілі підгузки, щоб ті передали волонтерам, бо йому вони більше не знадобляться.
На жаль, схожа доля спіткала не лише Юрія, а й сотні інших родин, яких знищили російські ракети.
Зараз є багато людей, у яких війна забрала життя рідних та знайомих.
Цьому ніколи не буде виправдання, адже зараз ми бачимо справжній геноцид українського народу.