Дефіцит солі: коли вона повернеться на полиці та скільки коштуватиме

За повідомленнями представників підприємства, частина співробітників виїхали, а вже вироблену сіль не змогли вивезти залізницею через постійні обстріли. Неможливим став і видобуток – російські снаряди влучали у копальні та склади.

Коли наприкінці квітня “Артемсіль” повідомила, що призупиняє роботу, торговельні мережі почали терміново шукати їй заміну.

Як розповіли НВ-Бізнес у Fozzy Group, до якої входить мережа “Сільпо”, ще у квітні компанія почала переговори із “одним з найстаріших підприємств у Європі — Дрогобицькою солеварнею у Львівській області”, а у травні знайшли нових постачальників у Польщі, Румунії та Туреччині.

Перші партії польської солі вже надійшли в Україну. Румунська і турецька мають надійти у червні.

Але, звісно, її ціна буде вищою, ніж свого часу коштувала продукція “Артемсолі” – дасться взнаки і дефіцит, і дорожча та складніша доставка.

Що ж до солі з Дрогобича, то до війни її сприймали як “крафтову”: її купували переважно ресторани, а процес її виробництва не можна назвати суто промисловим.

“Перша писемна згадка про Дрогобицьку Солеварню збереглася з 1390 року. І відтоді технологія виготовлення солі практично не змінилася!” – йдеться на сайті компанії.

Як розповіли виданню Zaxid.net представники підприємства, у Дрогобичі соляну ропу виварюють на дровах у спеціальних ваннах – панвах. Тому швидко наростити обсяги виробництва не вийде: до нинішніх 31-32 тонн солі на місяць підприємство може виробляти додатково ще максимум 20 тонн. А для того, щоб перейти на промислові обсяги, треба проводити газ і встановлювати спеціальне обладнання, коштів на яке у Дрогобицької солеварні немає.

Соляний фейк?

Після тижня ажіотажу довкола солі за цю тему взялася навіть РНБО. У Центрі протидії дезінформації підтвердили, що через обстріли “Артемсіль” зупинила виробництво, але, твердять в РНБО, у великих мережевих супермаркетах залишається запас солі у декілька тисяч тонн.

РНБО каже, що нинішні ціни на сіль є штучно завищеними і що до цього, так само як і до дефіциту, призводить саме “масоване придбання солі у великій кількості”.

РНБО також наголошує, що проблеми з сіллю відчувають переважно звичайні покупці, а підприємства, які використовують сіль у виробництві, наприклад, консервів чи ковбас, “окрім власних запасів солі на складах, уклали додаткові угоди про постачання солі з-за кордону”.

Втім, у РНБО не кажуть, як це вплине на вартість продукції.

Соляне дежавю

При цьому схожа ситуація із сіллю вже була у 2015 році, коли Соледар захопили, а потім звільнили.

“Тоді теж пішли чутки, що “Артемсіль” розбомбили, і все погано. І тоді так само сіль змели з полиць за кілька днів”, – нагадує оглядачка.

Втім, прогнозує Лариса Гук, ажіотаж довкола солі незабаром минеться, а ціни стабілізуються, щоправда, вони вже будуть вищими.

“Питання буде більше в ціні, ніж у наявності продукту”, – припускає експертка і пояснює: на полицях магазинів вже з’явилася сіль із Польщі, Румунії, Туреччини.

“Ціни на неї – близько 20 грн. Це, звісно, не 9-10 грн, як за стандартну довоєнну півторакілограмову пачку “Артемсолі”, але і не 95 грн, які подекуди просили за сіль на піку соляного ажіотажу”, – каже Лариса Гук.

Крім того, в Україні, крім Артемівського, є й інші родовища, зокрема, і на Заході України, хоч і не такі потужні. Але поки що дефіцит будуть “гасити” переважно імпортом.

За чотири місяці цього року імпорт солі в Україну зріс до 57 тис. тонн проти 40,4 тис. тонн за чотири місяці минулого року.

Одночасно упав експорт: лише за минулий рік “Артемсіль” продала за кордон майже 750 тис. тонн солі із загалом вироблених майже 2 млн.

Але внутрішній ринок з часом заспокоїться, пояснює Лариса Гук: з 1,9 млн тонн солі, яку до війни виробляла “Артемсіль”, фасована, тобто та, що йшла на полиці магазинів, становила лише 170 тис. тонн.

Експертка каже, що імпортних поставок має вистачити на період літньої консервації, навіть зараз – в очікуванні важкої воєнної зими.

“Оцей момент очікування важкої зими зіграв свою роль. Всі розуміють, що буде складно, і сіль буде потрібна для всього – не лише для консервації, але й для заготовки риби чи м’яса”, – прогнозує подальший розвиток подій оглядачка.

Вона також припускає, що дефіцит солі – не останній, із яким доведеться стикнутися українцям у найближчому майбутньому.

Чого бракуватиме далі?

“Я роблю ставку на помідори. Тому що в нас основна маса томатів – це були херсонські томати. Зверніть увагу, що в магазинах вже майже немає томатної пасти, кетчупів”, – зауважує експертка.

Хоча помідори в Україні вирощують скрізь, саме херсонські були відомі навіть за її межами. І саме на Херсонщину припадає велика частка промислової переробки українських томатів: там працювали великі підприємства із переробки аграрної сировини на пасту, кетчупи та консервацію.

Помідори – не єдине, чого бракуватиме. В дефіциті можуть опинитися усі овочі, припускає Лариса Гук:

“Вже зараз їх не так багато, вибір звузився, а ціни як для кінця травня-початку червня є зависокими”.

Експертка наголошує, що проблема не лише в тому, що українці через війну вирощують менше, але і в тому, скільки аграрної продукції росіяни крадуть на окупованих територіях. І це стосується не лише українського зерна:

“Всю нашу редиску північні сусіди вивезли до себе. Чи вони її вирощувати не вміють, чи наша смачніша, але забрали і повезли”.

bbc